• Історична довідка

    Полезные статьи по отделке и ремонту квартир blitz-remont.ru и о том как постороить дом своими руками,
    источник: bv-ryazan.ru.А всё самое интересное вы найдёте на megadl.ru.

    Уманський район – це чарівний, неповторний край, овіяний історичною славою боротьби нашого народу за право вільно жити на споконвічній землі своїх пращурів. Розташований він у мальовничому місці Придніпровської височини, а його територією протікають річки Синиця та оспівана в піснях Ятрань з притоками Уманка і Ревуха, які належать до басейну Південного Бугу.

    Історія краю бере свій початок ще з первісного ладу. Численні археологічні дослідження засвідчують, що давня людина з’явилася тут ще за часів пізнього палеоліту. Шість тисяч років тому землі Уманщини були осердям першої на європейському континенті хліборобської цивілізації – Трипільської культури. Найбільші трипільські поселення виявлено біля сіл Доброводи, Аполянка та Косенівка. У 1918 році уманські краєзнавці Петро Курінний та Петро Кучеренко в лісі, поблизу села Піківець, першими виявили матеріали життєдіяльності племен хліборобів і скотарів доби пізньої бронзи і дали їм назву Білогрудівська культура. Поселення Білогрудівської культури знайдено поблизу сіл Собківка, Кочержинці, Ятранівка та інших. 

    За часів Київської Русі Уманщина входила до складу Куманії. Згодом межувала з Кримським Ханством, була центром гайдамаччини, військових поселень.

    На Уманщині перетинаються три давніх чумацькі шляхи. Їх вік – тисячі років. По одному з них хлібороби-трипільці мандрували до Чорного моря, і далі – в Месопотамію, куди поставляли зерно. Чорним (Татарським) шляхом 1363 року йшли полки Великого князя Литовського Ольгерда, щоб здобути блискучу перемогу над двома монголо-татарськими ордами на Синіх Водах (р.Синюха). 

    З Уманщиною пов’язана ще одна яскрава сторінка української історії – кульмінація Національно-визвольної війни 1768-1769 рр. під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка. 

    На початку XX сторіччя згідно з постановою Президії ВУЦК «Про адміністративно-територіальний розподіл Київської і Полтавської губернії» від 7 березня 1923 року, було ліквідовано поділ на волость, повіт, губернію і введено новий поділ – район, округ, губернію. 

    За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Умань стала окружним центром. До Уманського округу входили Христинівський, Тальнівський, Катеринопільський, Монастирищинський та інші райони.

    В той час площа району становила 500 кв. км і проживало в ньому біля 45 тис. осіб. В складі Уманського району було 19 сільських рад.

    Незабаром тут почав діяти маслозавод, що переробляв молоко, зібране в Уманському, Ладижинському та Маньківському районах. 

    Розвивалося в селах Уманщини і сільськогосподарське виробництво. Зростанню врожайності зернових культур сприяло застосування механізованої праці.

    Помітними були зміни і в сфері соціального розвитку населення Уманщини. Розвиток промисловості вимагав висококваліфікованих робіт-ників, а населення, здебільшого, залишалося неграмотним. Тож, важливим напрямком стало поширення освіти серед широких верств населення.

    Але всю ідилію перервав Голод 1932-1933 років. Восени і впродовж зими 1933 року загроза голодної смерті була реальною для більшості населення Уманщини. Голод був спеціально організований для зламу та покори українського селянства. Уманський район був серед найбільш потерпілих районів Київської області.

    Розпочалася Велика Вітчизняна війна. Дні окупації фашистськими нелюдами були страшним лихом для жителів нашого краю. Але більшість людей чинили опір окупаційному режиму. 

    1944 рік перегорнув нову сторінку в історії Уманщини. Але 14 січня 1944 року ввійшло чорною датою в історію нашого краю. 

    Того дня фашистські нелюди, відчуваючи безсилля, перед волелюбним народом та крах своєї військової сили, ввірвалися в село Острівець і знищили майже все село (із 450 жителів залишилось 4).

    Та все ж початок 1944 року став початком визволення Уманщини.

    Сумну картину являла Умань та навколишні села, тому першочерговим завданням повоєнних років стала відбудова та відродження зруйнованого.

    У наступні роки здійснювалась реконструкція промислових підприємств, розгорталось велике капітальне будівництво. Позитивні зрушення відбулись і в сільськогосподарському виробництві. Колгоспи почали отримувати все більше і більше сільськогосподарської техніки.

    З роками життя після війни почало налагоджуватися. З полів і доріг позабирали розбиті танки, гармати і машини. Позасипались і заросли бур'янами колишні окопи і траншеї, відремонтували дорогу на Київ. 

    Згодом з’явилась електрика і радіо. Замість старої Київської дороги проклали нову автостраду Ленінград – Одеса. Встановили прямий автомобільний зв'язок Умані з половиною обласних центрів та зі всіма селами Уманського району.

    7 січня 1954 року, з утворенням Черкаської області, Уманський округ ввійшов до її складу. А в листопаді 1959 року Бабанський і Ладижинський райони були ліквідовані і населені пункти, що входили до їх складу перейшли до Уманського району.

    1991 року на Уманщині, як і по всій Україні, замайоріли жовто-блакитні прапори. Почалась нова історія України, а отже, і нова історія Уманщини.

    Саме на уманській землі народився уславлений полководець Великої Вітчизняної війни, командуючий фронтами, двічі Герой радянського Союзу, генерал армії Іван Данилович Черняховський, 100-річчя з дня народження якого 29 червня 2008 року відзначала не лише Уманщина, а й вся Україна. На батьківщині видатного земляка – в с. Оксанина на його честь встановлено пам’ятник та відреставровано музей.

    У сузір’ї визначних синів і дочок Уманщини грандіозною є постать генерал-лейтенанта, начальника штабу армії Кузьми Миколайовича Дерев’янка, який, за дорученням уряду, приймав капітуляцію Японії. На батьківщині героя – у с. Косенівка 2 вересня 2005 року відкрито музей-садибу К.М.Дерев’янка.

    У с. Посухівка збудовано і відкрито пам’ятник першому герою радянського Союзу в Черкаській області Дорофію Тимофійовичу Шевченку. Між селищем Бабанка та селом Оксанина встановлено пам’ятник воїнам 6-ї та 12-ї армії, які героїчно загинули, обороняючи Уманщину у роки великої Вітчизняної війни. Також у 48 селах району встановлено пам’ятні знаки жертвам голодомору.

    До Золотого фонду району за вагомі здобутки занесено 10 Героїв Радянського Союзу, 9 Героїв Соціалістичної праці, 8 тисяч осіб, відзначених державними нагородами. Серед великої плеяди Героїв Радянського Союзу десять є уродженцями сіл району. Чимало інших постатей збагатили нашу національну історію та культуру.

    На сьогоднішній день Уманщина – це хліборобський край, на землях якого працює 40 сільськогосподарських підприємств та 72 фермерських господарства.

    Промисловість району представлена 4 підприємствами, що займаються видобутком та переробкою сірого граніту, виготовленням меблів. 

    Підростаюче покоління набуває знань і виховується у 43 загальноосвітніх навчальних закладах, 2 спеціалізованих школах-інтернатах, міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, 17 дитячих дошкільних закладах, центрі дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацькому клубі фізичної підготовки. Про охорону здоров’я мешканців району дбають центральна районна лікарня і 3 дільничних лікарні, 8 лікарських медичних амбулаторій, 42 фельдшерсько-акушерських пункти. 

    На Уманщині діє 53 клубних заклади, центральна районна бібліотека для дорослих, районна бібліотека для дітей, 53 бібліотеки-філіали. 11 самодіяльних колективів Уманського району носять почесне звання «народний аматорський».